• 00199

Основні положення Закону України «Про культуру»

. Опубліковано у Інформація для обласників

Закон України «Про культуру», який замінив «Основи законодавства України про культуру», прийняті у 1992 р., є новим законодавчим актом, що відповідає істотно зміненій суспільній, культурній, економічній ситуації в Україні. Новий Закон має поліпшити правову базу державної підтримки розвитку культури, стати дієвим регулятором різноманітних форм культурної діяльності.

 Основною метою Закону України «Про культуру» є удосконалення діючих механізмів реалізації державної політики та правових відносин у сфері культури, а саме:

  • правове окреслення засадцілей, основних механізмів державної політики щодо підтримки розвитку культури;
  • визначення основних прав громадян у сфері культури та шляхів їх забезпечення з боку держави;
  • окреслення специфічних для культурної сфери правових підстав діяльності закладів, підприємств, організацій культурирізних форм власності, а також діяльності професійних творчих працівників та працівників культури, зокрема – засад та механізмів соціального захисту цих категорій працівників.

У першому розділі Закону визначено основні поняття правового регулювання сфери культури. Такого розділу немає в «Основах законодавства про культуру», що дозволяло довільно трактувати окремі їх положення. В Законі вперше визначено такі важливі терміни, як «базова мережа закладів культури», «вітчизняний культурний продукт», «культурна діяльність», «культурні блага», «культурно-мистецький проект», «культурний простір України» та ін. Окрім цього, в першому розділі визначено основні засади державної політики та пріоритети у сфері культури. Серед них:

  • визнання культури одним з основних факторів самобутності Українського народу;
  • забезпечення свободи творчості, захист прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав;
  • захист і збереження культурної спадщини як основи культури;
  • гарантування прав громадян у сфері культури;
  • визнання естетичного виховання дітей та юнацтва пріоритетом розвитку культури;
  • забезпечення діяльності базової мережі закладів культури;
  • підтримка вітчизняного виробника у сфері культури;
  • забезпечення розвитку міжнародного культурного співробітництва.

У другому розділі Закону визначено права і обов’язки громадян у сфері культури, зокрема – право на доступ до культурних цінностей та культурних благ, свободу творчості, об’єднання у творчі спілки і національно-культурні товариства, збереження й розвиток культурної самобутності Українського народу, здобуття культурно-мистецької освіти. Згідно із Законом, фізичні та юридичні особи зобов’язанідбати про збереження народних традицій і примноження національного культурного надбання, поважати культуру, мову і звичаї Українського народу.

Третій розділ містить положення, в яких визначаються та конкретизуються основні види культурної діяльності, а також способи їх державної підтримки. Окремі статті присвячені створенню єдиного культурного простору України, що передбачає і забезпечення охорони культурної спадщини, і повернення незаконно вивезених з території України культурних цінностей, і підтримку вітчизняних виробників у сфері культури. Визначені також об’єкти культурного призначення, що не підлягають приватизації. Серед них – об’єкти, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання України, пам’ятки археології, документи Державного бібліотечного фонду України, пам’ятки державної частини Музейного фонду України тощо.

Четвертий розділ окреслює зміст і засади функціонування базової мережі закладів культури, яка забезпечує розвиток сфери культури, всіх жанрів і видів мистецтва, а також цілісність національної культури. Визначаються рівні базової мережі закладів культури, способи її формування.

П’ятий розділ визначає джерела і основні механізми фінансування сфери культури та забезпечення її господарської діяльності, в основу яких покладено принцип багатоканального фінансування культурної сфери (з бюджетів різних рівнів, власних зароблених коштів, благодійних та меценатських пожертв тощо).

Шостий розділ присвячений соціальному захисту працівників сфери культури і регулює питання особливостей оплати праці та пенсійного забезпечення галузі. Зокрема, зазначено, що держава забезпечує працівникам у сфері культури роботуна повну тарифну ставку. Це положення важливе через те, що тисячі працівників культури (особливо в сільській місцевості) змушені працювати на половину або й четверть тарифної ставки. Законодавчо передбачені надбавки й доплати працівникам у сфері культури (зокрема, – за вислугу років, почесне звання тощо), а також допомога на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань.

В законі, зокрема, передбачене встановлення доплат за вислугу років працівникам клубних закладів, цирків та концертних організацій, адже саме ця категорія працівників культури є найменш захищеною. Передбачені пільги для працівників культури, які працюють у сільській місцевості, а також пенсіонерів, які працювали в культурній сфері села. Зокрема, вони мають право на безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням, безоплатне отримання у власність земельної ділянки.

Сьомий розділ регулює участь громадськості у формуванні й реалізації політики в сфері культури, співробітництво держави з культурницькими громадськими організаціями.

Восьмий розділ окреслює загальні засади й форми міжнародного культурного співробітництва, а також підтримки розвитку культури зарубіжного українства.

Дев’ятий розділ визначає відповідальність за порушення законодавства у сфері культури.

Отже, прийняття Закону України «Про культуру» сприятиме вдосконаленню правових відносин у сфері культури, поліпшенню механізмів реалізації державної культурної політики, соціальному захисту працівників сфери культури.

Про культуру

Публікація: Сайт Міністерства культури України

Популярні сторінки

Важливі посилання