• 00199

Національний музей-заповідник М.В.Гоголя

. Опубліковано у Музеї та заповідники

Головна садиба заповідника    Директор заповідника - Єнко Лідія Дмитрівна, заслужений працівник культури України 

Адреса: 38040, с.Гоголеве, Шишацький район, Полтавська область 

Контактний Телефон: 0539-38-74.

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Національний музей-заповідник М.В.Гоголя є перлиною туристично-рекреаційного кластеру «Гоголівські місця на Полтавщині». Міністерством культури України гоголівський маршрут включений до переліку державних туристичних маршрутів.

Щодня гостинно зустрічають у гоголівській садибі усіх шанувальників творчості великого майстра слова.

У колишній Василівці ( тепер с.Гоголеве) жив Микола Гоголь. У цьому мальовничому куточку пройшли його дитячі та юнацькі роки, тут він відкрив світ, сповнений зворушливих, сумних і веселих легенд, поетичної фантазії. Кожному, хто прагне глибше пізнати не тільки біографію видатного письменника, а й українську душу його, пропонується ознайомлення із комплексом архітектурних і ландшафтно-природних об’єктів: батьківським будинком, флігелем, парком-садом із малими архітектурними формами, могилою батьків. Окрасою садиби є два меморіальні ставки загальною площею 10 гектарів, рибу із яких можна скуштувати, виловивши її власноруч.

Гоголівський меморіал – це потужний науково-культурний центр і важливий осередок збереження духовного національного надбання.

За 27 років діяльності він упевнено заявляє про себе на міжнародній арені. Науковці закладу гідно представляють Україну на багатьох всеукраїнських та міжнародних конференціях.

За оцінкою діяльності заповідник входить у десятку кращих провідних музеїв України. Колектив неодноразово відзначався державними нагородами за високу національну гідність та значний внесок у розбудову української держави, що стало одним із дарунків Миколі Гоголю у рік його 200-літнього ювілею.

 2009 рік був проголошений ЮНЕСКО роком Гоголя. Для гідного пошанування пам’яті класика світової літератури у гоголівській садибі, що стала центром паломництва туристів, проведено масштабну реконструкцію. Оновлена експозиція дає можливість ознайомитися із своєрідним побутом та життям сім’ї Гоголів.

 Вся науково-освітня, експозиційна та фондова робота є відображенням, пропагуванням, відродженням народних традицій та обрядів українців, забезпечує етнографічну та історичну цінність об’єкта.

Співробітники постійно перебувають у пошуках нових форм роботи. Привертає увагу відвідувачів проведення нічного театралізованого дійства « Чи знаєте ви українську ніч?»

Зустріч із генієм завжди хвилююча. Дійсність підтверджує, що великому Гоголю, як і Україні, яка зростила його, жити у віках. Щиро запрошуємо відвідати неповторні місця видатного письменника, прилучитися до джерел його безсмертного таланту і серцем відчути подих гоголівського духу.

1 квітня 1984 року у с. Гоголеве (колишній Василівці) Шишацького району Полтавської області відкрився Державний заповідник–музей М.В.Гоголя. Турботливо відтворений білостінний батьківський будинок, флігель, альтанка «Мрія», грот, ставки, парк – сад, могила батьків.

Співробітники заповідника налагодили тісні зв’язки з гоголезнавцями, літературними музеями країни, науковими бібліотеками, нащадками Гоголя. Фонди заповідника постійно поповнюються і оновлюються.

У залах батьківського будинку та флігелі розміщена експозиція, яка дає уявлення про епоху, в якій жила родина Гоголів, розповідає про життя та творчість видатного письменника.

Знайомство з заповідником починається з огляду будинку батьків. Експозиція вступного залу відкривається виставкою «Гоголь і сучасність. Світове значення творчості письменника». Багато видатних діячів минулого та сьогодення високо оцінювали й оцінюють творчість М.В.Гоголя. Про це свідчать висловлювання і твори Тараса Григоровича Шевченка, Максима Горького, Олеся Гончара.

Роботи відомих гоголезнавців Ю.Манна, І.Золотоусько свідчать про багату спадщину письменника. Образи гоголівських героїв відтворені в роботах художників-професіоналів та народних майстрів: М.Дерегуса,  Є Кібрика , В.Кваші, Є. Путрі, О.Селюченко.

У першому залі розміщені документи, що стосуються предків Гоголя, його батьків, історії садиби, дитинства і навчання Миколи у Полтавському повітовому училищі.

Експонуються фото із зображенням будівлі театру Трощинського, що збереглися до нашого часу. Увазі відвідувачів пропонуються портрети батьків М.В.Гоголя – Василя Опанасовича і Марії Іванівни.

Другий зал присвячений рокам навчання Миколи Гоголя у Ніжинській гімназії вищих наук (1821-1828 рр.). Матеріали цього залу висвітлюють відгук грудневих подій 1825 року – справу про «вільнодумство», що виникла у згаданому навчальному закладі. Літо-осінь 1828 року Гоголь проводить у Василівці. У цьому ж році М.В.Гоголь їде до Петербургу.

Експонати третього залу дають уявлення про петербурзький період життя і діяльності письменника, розповідають про його зацікавленість українським фольклором, розкривають історію написання «Вечорів на хуторі біля Диканьки».

У 1829 році Микола Васильович на власні кошти видав під псевдонімом В.Алов поему «Ганц Кюхальгартен», яку почав писати ще в гімназії ( експонується копія титульної сторінки поеми). Цей твір не приніс слави автору, адже критика відгукнулася про нього глузливо. Але це не зупинило юнака. Виходять з друку без прізвища автора повість «Бісаврюк, або Вечір проти Івана Купала. Малоросійська повість (з народної оповіді), розказана дячком Покровської церкви», глава із історичного роману «Гетьман», вірш «Італія».

Провідним напрямком російської літератури в 30-ті роки XIX ст. стає звернення до народної теми, фольклору – джерела народної мудрості. Поступово виростає задум великої за обсягом праці. Нею став збірник повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1831-1832 рр.).

В експозиції – копії автографів цих повістей. Їх народність високо оцінили В.Г.Бєлінський, О.С.Пушкін, висловлювання яких пропонуються увазі відвідувачів. Приваблює і етнографічний куточок, де експонуються предмети гоголівського часу, зібрані у Василівці: жіноче національне вбрання, прядка гребінь, скриня.

У четвертому залі експонуються факсимільні копії з листування Миколи Васильовича з матір’ю, килими, створені за малюнками і описами узорів, надісланих письменником матері. Також у залі представлені виконані за фотографіями живописні портрети Марії Іванівни – матері Гоголя, її матері – Марії Іллівни Косяревської, тітки – Ганни Тимофіївни Трощанської. Особливе місце займає портрет Гоголя – авторський літографічний відтиск О.Г.Венеціанова (1834 р.). Це подарунок нащадків по лінії сестри Лізи – Галіних.

П’ятий зал – їдальня. Це найбільша кімната в будинку.

Предмети інтер’єру кімнати відтворені на основі згадок сучасників письменника та його епістолярної спадщини. Тут можна побачити великий годинник, що стоїть на підлозі, шафу з посудом, дзеркало.

У кутку – клавікорд (подарував музей О.С.Пушкіна). На ньому грали сестри письменника, а іноді за інструмент сідав і сам М.В.Гоголь.

Шостий зал – вітальня. Оздоблення стін колись було виконане руками самого Гоголя у вигляді широких голубих смужок на білому полі. Піч була не лише джерелом тепла, а й декоративною оздобою. Яскраво прикрашали кімнату оргигінальні пічні кахлі (відтворені за матеріалом розкопок на місці будинку).

Експозиції сьомого та восьмого залів свідчить про становлення М.В.Гоголя як «поета жизни действительной». Серед експонатів – перше видання збірника «Миргород», копія автографа повісті «Вій» та ілюстрації до неї художника П.Коровіна. Увагу відвідувачів привертають козацькі речі та атрибути – шабля, кресало, кисет, глиняна люлька і кістяна порохівниця.

У дев’ятому залі можна побачити експонати, що свідчать про відвідування Гоголем Василівки у 1832 – 1835 роках, його турботи про сестер, увагу до господарства, про літературну роботу у рідному будинку.

Десятий зал містить матеріали про найважливіші епізоди творчості Гоголя в період з 1835 по 1848 роки («Ревізор», «Шинель», «Мертві душі»). Інші матеріали дають уявлення про перебування письменника в Німеччині, Франції, Італії, Швейцарії. Чи не найціннішим експонатом є перше видання поеми «Мертві душі» (1842 р.).

Знайомство з життям та діяльністю Гоголя продовжується у флігелі.

Флігель має вигляд старовинної української мазанки під очеретовим дахом. Саме у флігелі письменник зупинявся під час останніх відвідин Василівки (починаючи з 1848 року) і займав дві кімнати: вітальню і робочий кабінет.

У вітальні – копії з альбому фотографа І.Хмелевського з краєвидами Василівки ХІХ століття, розміщених у експозиції: кленова алея, якою любив гуляти письменник, ставок у садибі, пагорб, насипаний за бажанням Миколи Васильовича.

У секретері – особисті печатки Гоголя (іменна, гербова, закордонна). Шаховий столик свідчить про захоплення письменника.

Парк– сад, ставки

Після ознайомлення з флігелем відвідувачі можуть оглянути парк – сад. У ньому розбито доріжки, які з боків обсаджені яблунями, сливами, декоративними кущами. Улюбленими деревами Гоголя були дуби, клени, липи. Доріжками можна спуститися до дзеркальних вод ставка, побачити протилежний берег, де колись жив син сестри М.Гоголя М.Биков зі своєю родиною. Алеєю, що тягнеться уздовж ставка, любив довго гуляти письменник. На високому пагорбі розташована дерев’яна альтанка «Мрія», трохи далі – грот.

У сім’ї Гоголів його називали «храмом самотності». Біля входу лежить великий камінь, на якому письменник любив сидіти і обдумувати свої твори.

Доріжка виводить до могили батьків письменника. Могила ховається під густим листям дерев, які її оточують.

У 2010 році Державному заповіднику-музею М. В. Гоголя Указом Президента України надано статус національного.

У 2011 році передбачається закінчення робіт з реконструкції об’єктів музейного закладу.

Популярні сторінки

Важливі посилання