• 00199

Новини Полтавщини: Автор нового фільму про Раїсу Кириченко: «На неї хочеться бути схожою»

. Опубліковано у Огляд ЗМІ

Для автора сценарію та режисера новоствореного до 70-річчя з дня народження Народної артистки України, Раїси Кириченко  на ОДТРК «Лтава» фільму «Диво-осені квітка остання» Людмили Данилейко свого часу  кожне спілкування з Берегинею було окремим відкриттям.

«Вона приклад того, що треба залишатися людиною, не зважаючи на те, яких би ти висот не досягав. Завжди варто намагатися чесно жити і відкрито дивитися в очі людям, а  в першу чергу  - самій собі. Такою була Раїса Кириченко. На неї хочеться бути схожою»,  - сказала авторка фільму журналістам сьогодні під час презентації її роботи.

Пані Людмило, з чого все почалось?

А все почалось із сюжету. Так склалося, що коли у селі Корещина (мала батьківщина Раїси Кириченко) закладалася Покровська церква, мене в режимі буденного телевізійного графіка відправили туди робити сюжет. Тоді для мене Раїса Кириченко була чимось далеким, недосяжним.  І тут я студенткою приїжджаю туди –  і, пам’ятаю, наскільки мене вразило, яка це проста людина. Потім пишу сюжет так, як на душу лягає –  з натхненням та під враженням від цієї жінки… І вже після цього сюжету на всі події, що стосувалися життя та творчості Раїси Кириченко, відправляли  мене.

Що ви відкрили для себе саме цим фільмом?

Не зважаючи, що творчістю Раїси Кириченко я займаюсь 15 років, навіть у цьому фільмі я відкрила для себе такі кадри, які  ніколи раніше не бачила. Нам вдалося їх розшукати – допоміг  чоловік Раїси Панасівни Микола Михайлович Кириченко.

Що особливе ви хотіли сказати цим фільмом?

Хотілося показати просто її життя – від маленької дівчинки з багатодітної родини, яка народилася в повоєнному, дуже бідному, маленькому селі, і якою вона стала, при цьому не втративши своєї людяності, не забуваючи ніколи, звідки вона пішла.

Що важко було при створенні фільму, а що легко?

Легко не було – це точно. Я намагаюся робити свою роботу завжди на всі сто. І важко було всю цю роботу через себе пропустити, бо я така вразлива людина. Ми, коли монтували з Ларисою Шаповаловою і Оленою Красняк фільм  – ми плакали.

Хто ще допомагав створити фільм?

Є багато людей, які допомогли. Це,звичайно, Наталія Григорівна Іванченко, яка читала сценарій, Микола Іванович Ляпаненко, і ще скажу таке, чого не знає ніхо – мій свекор -  етнограф, мистецтвознавець Володимир Григорович Данилейко був першим, хто послухав цей сценарій. І саме він був першим редактором. Тому я йому дякую за ті перші правки, з якими я вже понесла роботу до Миколи Івановича Ляпаненка.

Ще оператор фільму –  Микола Янко.

Скільки триває фільм?

Є такі телевізійні стандарти, як 26 хв. і 52 хв. Коли ми починали робити цей фільм одразу вирішили, що Раїса Кириченко – це така велич, що її не можна брати ні в які рамки.  Подумали – от як ляже, так і буде. Лягло на 1 год. 08 хв. Люди, які його вже бачили, кажуть, що ця година не відчувається .

Фільм побудований у своїй більшості на архівах,  і робота над ним тривала протягом року.

Дякуємо, творчих успіхів.

Матеріал на сайті Обласного комунального інформаційного агентства «Новини Полтавщини»

Популярні сторінки

Важливі посилання