•  
  • 00205
  • 00203
     
  •  
  • 00204
  • 00202

Зоря Полтавщини: У наших серцях вона єдина – наша Україна!

. Опубліковано у Огляд ЗМІ

IMG_9617

Минулої п’ятниці у Полтавському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені М. В. Гоголя завершився театральний сезон виставою “Наталка Полтавка”, а вже суботнього ранку до схід сонця актори вирушили у далеку дорогу міста Слов’янська

Донецької області.Талановитий творчий колектив на чолі з директором Олексієм Андрієнком підготував концертну програму для військовослужбовців, які захищають цілісність і незалежність нашої Батьківщини. Артистів супроводжував начальник управління культури облдержадміністрації Геннадій Фасій. Після шести годин дороги гоголівці виступили перед бійцями Національної гвардії на блокпосту, що на в’їзді у Слов’янськ. Директор театру Олексій Андрієнко розповів, що планували приїхати до військовослужбовців ще на початку червня, але через ряд обставин перенесли поїздку. Головний режисер Владислав Шевченко додав: “У новорічну ніч, яку ми провели у зоні АТО, подарували виставу “Подорож у Казку”, а цього разу вирішили здивувати – участь у концертній програмі взяли лише жінки”.

Доки артисти готувалися й налаштовували апаратуру, військові зручно вмощувалися – хто на лавці, хто стілець виніс, а дехто біля дерева примостився перед імпровізованою сценою, навіть про декорування подбали – натягнули маскувальну сітку. Святкове дійство розпочали колоритні баба Палажка та баба Параска, ролі яких виконували Ольга Чернявська й Тетяна Беленька. Зачаровували ніжними голосами Вікторія Ягодка, Лідія Кретова, а приворожували й гадали на руці бійцям щасливе майбутнє циганки – заслужена артистка України Маргарита Томм, Світлана Закірова, Олена Марфіна, Ольга Озерянко та Ірина Продайко. Наостанок дзвінко лилася до небес “Моя Україна”, яку виконувала Ніна Савченко разом із військовими:
Є на світі моя країна,
найчарівніша, як перлина.
В моїм серці вона єдина.
Це – моя Україна.
Шквал аплодисментів, вигуки “Браво!”, “Супер!” довго не стихали. Заступник начальника об’єднаного угрупування Національної гвардії України, полковник Олег Білий розповів, що гоголівці – це перший творчий колектив, який за довгий проміжок часу наважився приїхати: “Уже рік ідуть бойові дії. Набридає ця незрозуміла гібридна війна: ми повинні дотримуватися певних правил, обмежень, які противник просто зневажає. Тож постійно перебуваємо в напрузі. Хлопці несуть службу в нелегких умовах. Є потреби в елементарних речах – воді, засобах гігієни… Та, окрім цього, військовослужбовцям необхідна моральна підтримка. Вони хочуть бачити свої родини, коханих, дітей, батьків. Адже спілкуватися по телефону обмежуємо, та все ж таки людський фактор – на першому місці, навіть коли є заборона. Тож концерт – це саме той позитив, якого так не вистачає нашим воїнам на буремному Сході”.

– Концерт дуже сподобався. За увесь час, що ми тут, а це понад місяць на цьому блокпосту, до нас вперше приїхав творчий колектив. А так у вільний час граємо в шахи – на день три-чотири партії обов’язково. Ще спортом встигаємо займатися, – розповідає старший прапорщик Павло Сирлик.

Після яскравого дійства гоголівці передали військовим дитячі малюнки. Актори розповіли, що їх принесла до театру вчителька однієї з полтавських шкіл, коли дізналася про поїздку артистів. Військові відразу ж зібралися навколо дитячих робіт, уважно розглядаючи кожну. На їхніх обличчях з’явилися щирі посмішки і смуток за рідними водночас.
Далі “театральний автобус” помандрував до місця дислокації штабу Західнотериторіального управління Національної гвардії України, де полковник Олег Білий влаштував артистам невелику екскурсію. Найбільше захоплення викликав транспортний засіб, який раніше називали “автомобільний пересувний клуб на колесах”.
– Це сучасна інформаційна техніка, завдяки якій можна і фільм переглянути, і сфотографуватися, і надрукувати листівку. Так ось, одного разу цей “чарівний апарат” відправили до Кримського Луганської області. Поряд із ним розташувалися села Нижнє і Світличне, де й виступили перед місцевими жителями творчі аматорські колективи Нацгвардії, а через п’ять годин, на їхнє прохання, провели ще один. Після завершення завдяки автомобільному пересувному клубові на колесах продемонстрували фільми й останні випуски “Вечірнього кварталу”. Це був великий заряд позитиву для місцевих. Люди нарешті почали розуміти, що вони – невід’ємна частина України, – розповів Олег Білий.

Екскурсія завершилася у військовій їдальні. Гоголівців пригощали овочевим супом, кашею із м’ясом та узваром із печивом. Після цього актори закружляли у танку із військовими. На похмурих обличчях умить з’явилися посмішки, українські пісні не залишили нікого байдужим. Подібні виступи на буремному Сході – це велика рідкість. Як наголосив військовий медик Нацгвардії України Євген, на війні є лише два звуки: один – від свисту куль, другий – від молитви. Тож почути пісні такого високопрофесійного колективу – справді розрада для наших захисників. Ніхто не стримував емоцій та не жалів аплодисментів, дарували полтавкам квіти, а наостанок зробили спільне фото. Заступник начальника об’єднаного угрупування Національної гвардії України Олег Білий вручив гостям Почесну грамоту.
Прощаючись, хтось із натовпу військових вигукнув: “Чекайте! Тепер я приїду виступати до вас!”

Далі гоголівці відправилися до місця дислокації силовиків із Чернігова, інших підрозділів. Як розповіла волонтер Марина Безсалова, яка супроводжувала творчий колектив, бійці давно вже чекали полтавських акторів.
– На сьогодні виступи відомих співаків і творчих колективів у зоні АТО – надзвичайно велика проблема. Знаєте, це своєрідний лакмусовий папірець справжнього патріотизму. Адже не кожен із артистів наважиться приїхати сюди. А без пісні й доброго слова в екстремальних умовах дуже важко. Нині не вистачає, точніше – майже немає військових психологів і капеланів. Запам’яталися такі слова, їх прочитали на листівці у бійців на Ізюмському блокпосту: “Я за тебе молюсь, український солдате. Я за тебе боюсь, хоч не є твоя мати, І благання я шлю до Господнього неба, Залишайся живим, більш нічого не треба”, – розповіла Марина Безсалова, яка отримала позивний “Квітка”.
– Концерт полтавських акторів – чудовий. Люди заспокоюються, відволікаються, відчувають підтримку. Навіть не можу передати усього, що відчуваю, мене переповнюють позитивні емоції, – розповідає Георгій (чоловік позаминулого року приїхав із Грузії, був активістом Євромайдану, а потім добровольцем відправився у зону АТО). – Я відстоюю територіальну цілісність і незалежність Української держави, щоб не повторилося те, що трапилося у нас, коли була війна в Абхазії, – наголосив Георгій.

Після концертної програми творчий колектив вирушив до останнього пункту – на блокпост, що на горі Карачун неподалік Слов’янська. Попередньо вклонившись пам’яті полеглих захисників Вітчизни.
…Їдучи Слов’янськом, розумієш, що після артобстрілів, окупації місто повертається до мирного життя: працює міський транспорт, поруч із розбитим від куль і снарядів будинком дівчина продає морозиво, біля річки кілька хлопчиків грають у футбол, а ось старенький на велосипеді з сапою…

Піднімаємося на гору Карачун: тут неймовірна краса природи переплітається із наслідками бойових дій – бліндажі, окопи, гільзи, уламки телевізійної вежі, яка була заввишки понад 200 метрів. Командир Олег Козак розповів, що нині військовослужбовці охороняють цей стратегічний об’єкт. Їм допомагають ротвейлер Арт та німецька вівчарка Бакс.
– Волонтери нас не забувають. Забезпечення й умови проживання нормальні. Серед особового складу є чотири кухарі, які зі звичайних продуктів готують ексклюзивні страви, – сміється Олег Петрович. – Є у нас невеликий город, посадили цибулю, кріп, редиску…

На концерт полтавських артисток прийшли не лише військовослужбовці та місцеві жителі, а й пес Сепаратор і кіт Карачун. Після святкової програми гості з Полтави до заходу сонця розмовляли із воїнами, а наостанок військові на знак подяки салютували. Після щирих прощань гоголівці вирушили в дорогу до рідної Полтави – готуватися до наступної поїздки.

Військовослужбовці передали до музею нашого часопису пам’ятний сувенір про буремний Схід – гільзу від снаряда ворожої гаубиці з символічним написом “Від військовослужбовців Національної гвардії України з гори Карачун для газети “Зоря Полтавщини”.

Оксана БІЛЕНЬКА
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”

IMG_0062

Автограф для “Зорі Полтавщини”.

Автограф для “Зорі Полтавщини”.

Біля пам’ятного знака полеглим захисникам Вітчизни на горі Карачун.

Біля пам’ятного знака полеглим захисникам Вітчизни на горі Карачун.

http://www.zorya.poltava.ua/?p=17213

Популярні сторінки

Останні сторінки

Важливі посилання