•  
  • 00205
  • 00203
     
  •  
  • 00204
  • 00202

Вечірня Полтава: «От ми приїжджаємо до бійців із концертом, а вони кажуть, що буквально перед цим уночі їх бомбили…»

. Опубліковано у Огляд ЗМІ

Артисти Полтавської обласної філармонії часто виступають на фронті, 
а в її приміщенні — на сцені — волонтери плетуть захисні сітки 

 
Директор обласної філармонії Олег Тищик вважає, що в цей непростий час, коли в країні війна, концертну залу використовують якраз за призначенням: на її сцені не концерти проводять, а плетуть захисні сітки для фронту. Між репетиціями та концертами до волонтерів, яким надали це приміщення, приєднуються й артисти. Іще й так готуються до відкриття 73-го концертного сезону. Директор філармонії пригадав, що в селищі Зайцевому, що біля Артемівська, у місці дислокації наших бійців він упізнав сітки, виготовлені в їхній філармонії. Таких сіток тут сплетено вже багато десятків.

Артистки залишають автографи на бойовому прапорі.Зробимо невеличкий екскурс в історію. Полтавську обласну філармонію заснували 24 вересня 1943 року — наступного ж дня, коли наші війська вигнали німецьких окупантів із Полтави. На околицях міста іще точилися тяжкі бої, а музиканти й вокалісти філармонії вже їздили на передову: піснею, музикою піднімали бойовий дух. Історія повторюється: як тоді, так і тепер артисти Полтавської філармонії — часті гості на фронті.

— Дуже вдячний нашому колективу за те, що він, як ніколи, згуртований, що ми єдині у прагненні пропагувати як національну, так і світову музику, — говорить Олег Тищик. — Наша принципова позиція — концерти, виступи артистів філармонії мають бути доступними для людей. Тому ціни на наші квитки, я б сказав, соціальні (20—40 гривень). А головним досягненням є те, що, попри труднощі, нам вдалося зберегти творчі колективи. Вважай, жодне свято не обходиться без відомого, досить потужного пісенно-танцювального ансамблю «Полтава» (він має хорову, оркестрову та балетну групи) — буває таке, що артисти дають і по кілька концертів на день. Аналогів українському народному оркестру під керівництвом заслуженого працівника культури України Миколи Жорнового узагалі важко знайти в Україні. Концертний ансамбль «Чураївна», в якому свого часу виступала наша славна землячка Раїса Кириченко, ми «переформатували»: у нього влилася свіжа кров, а в молодих, як відомо, своє бачення української музики, пісні. Мені приємно, що цей колектив знають і шанують. До речі, цьогоріч він став лауреатом обласної премії імені Івана Котляревського. А наше тріо бандуристок «Вишиванка» донедавна було популярним навіть у Росії. Коли ж наш агресивний сусід загарбав Крим і ввів свої війська на Донбас, дівчата виявили принципову позицію, відмовившись від концертів на території Російської Федерації. Приємно працювати і з нашим чудовим камерним оркестром імені Дмитра Ахшарумова під керівництвом Олександра Абрамова — ці музиканти також дуже затребувані. Своїх шанувальників серед по-лтавців мають і вже зрілі чоловіки з вокально-інструментального ансамблю «Слов’яни» — у душі справжні рокери, які виконують авторські пісні. Солісти філармонії —  народна артистка України Наталія Хоменко, заслужені артисти України Валентина Колісник, Олена Білокінь, Валерій Соколик, Василь Панчук, Микола Гармаш, Ігор Година, Лідія Кретова, Олександр Дубовий — співаки різнопланові, яким під силу будь-яке поставлене завдання. Маємо й прекрасних артистів розмовного жанру: це — Катерина Юрченко, Наталія Іванченко, Денис Зотов та Оксана Давиденко. А в художнього керівника Світлани Кравченко та молодого режисера Оксани Йосипенко — просто море ідей. Тобто в нас дуже сильна команда, яку неможливо не цінувати.

«Коли бачиш наших хлопців, котрі навіть сплять з автоматами, усвідомлюєш, наскільки потрібна там музика, пісня»

— Попри це, філармонія переживає труднощі: досі пожинає наслідки пожежі, що сталася 6 років тому.

— Концертна зала в нас справді недіє-здатна, ми не можемо в ній приймати глядача, проте все одно її використовуємо — як уже говорив, надали в розпорядження волонтерам. Силами ж артистів, іншого персоналу зробили ремонт фойє, камерної зали, де стоїть рояль, щоб можна було впустити туди глядача (бо до цього в нас узагалі нічого не відбувалося), — у результаті цілий рік двічі на тиждень проводили тут концерти. Та варто піднятися на другий поверх — побачите розруху. Скажу відверто, колектив стомився працювати в таких умовах. Свого часу кошти на ремонт виділяли, але через правові колізії під час тендерних закупівель і відсутність у філармонії спеціалістів будівельного профілю (зрозуміло, що ми вміємо тільки грати, співати й танцювати) вони не були освоєні. А оскільки нині в країні війна, коштів не виділяють. Проте ми готові потерпіти, бо знаємо, що там, на фронті, вони потрібніші.

— Розумієте це ще й тому, що неодноразово бували в зоні АТО?

— Виступали з концертами в Маріуполі, Володарському, де стоять наші військові. Разом із волонтерами їздили й до міст Щастя, Новоайдар, Сєвєродонецьк. У Красноармійську піднімали настрій медико-санітарній бригаді. Щодо останніх поїздок, то на День Незалежності у складі делегації, яку очолили керівники області, побували в селищі Зайцевому, що неподалік від Артемівська, — у місці дислокації 16-го мотопіхотного батальйону. Нещодавно зустрічали з хлібом-сіллю та піснями демобілізованих із цього ж батальйону вже в Полтаві — багатьох із них впізнали в обличчя.

— Ви супроводжуєте артистів у цих поїздках в зону бойових дій, хоч могли б цього й не робити.

— От, скажімо, їдуть із концертною програмою на фронт наше тріо бандуристок — ефектні, голосисті дівчата, а також ведучі — хіба можу відправити їх, а сам сховатися? Я також побував у зоні АТО й тепер маю уявлення, що там відбувається, — насправді картина навіть жахливіша, аніж показують по телебаченню. Коли бачиш масштаби руйнацій, наших хлопців, котрі навіть сплять з автоматами, усвідомлюєш, наскільки потрібна там музика, пісня. От ми приїжджаємо з концертом, а бійці кажуть, що буквально перед цим уночі їх бомбили. І зізнаються: наш приїзд для них як подарунок. Тож, хоч, якщо чесно, і страшнувато (коли виїжджаєш з Артемівська й потрапляєш у буферну зону з паспортним контролем, довгими чергами, мурашки по шкірі), усе одно туди їздимо. Артисти, до речі, завжди до цих поїздок на Схід України готові, нікого не доводиться агітувати. А наші дівчата нерідко макіяж наносять у просто-таки спартанських умовах — під час руху транспорту. Виступаємо і в госпіталі, й на полігоні, й під час зустрічей демобілізованих — це навіть не обговорюється. Коли наші артисти виступали з концертом у Маріуполі, військові зауважили: до нас, мовляв, досі артисти жодного разу не приїжджали. От і виникає запитання: а де ж наші зірки? Можливо, вони й виступають перед командуванням штабів, але чому не доїжджають до передової? Щодо артистів нашої філармонії, то ми й надалі збираємося туди їздити. Бо бійці говорять: концертів, мовляв, хотілося б побільше. Думаю, потрібно увесь час нагадувати й землякам: незважаючи на всю злиденність нашого життя, маємо підтримувати тих, хто нас боронить, бо їм там іще гірше. От волонтери привезли із фронту гільзи, уламки снарядів тощо — із часом плануємо зробити своєрідну експозицію, аби вона нагадувала людям: війна зовсім поряд, і, якщо сидіти склавши руки, може докотитися й сюди.

У неділю, 13 вересня, в Корпусному парку, на Театральній площі та біля Білої альтанки відбудуться концерти просто неба

— Хоч сезон концертів для артистів філармонії розпочався вже давно, чим усе ж таки порадуєте своїх шанувальників під час офіційного відкриття сезону?

— На неділю, 13 вересня, ми запланували досить цікаву промо-акцію — якщо не стане на заваді погода чи якісь інші форс-мажорні обставини, у Корпусному парку, на Театральній площі та біля Білої альтанки проведемо концерти просто неба, під час яких презентуватимемо наші колективи, філармонію. Думаю, полтавці будуть приємно здивовані й одержать море позитивних емоцій. До речі, вже став традиційним виступ нашого камерного оркестру спільно з полтавською поетесою, заслуженим діячем мистецтв України Марійкою Бойко біля Білої альтанки в День Державного прапора нашої країни — містяни знають про це й збираються на тому місці, щоб послухати й камерну музику, й поезію у виконанні автора. Концепція ж концерту 15 вересня, який відкриває 73-й сезон, вибудувана за аналогією зі сторінками Інтернет-сайту. Цим самим хочемо наголосити, що хоч Всесвітня павутина й надає вільний доступ до мистецтва, вона не в змозі замінити живої музики, яка цінується в усі часи. Думаю, ті, хто прийде на цей концерт, одержать максимум задоволення: на ньому будуть представлені всі наші провідні колективи та солісти. А 21 вересня відбудеться розважальний концерт «Планета кохання». Ми вже раз проводили його — успіх був просто шаленим. І цього разу створять настрій присутнім наші солісти-вокалісти Лідія Кретова та Ігор Година, у виконанні яких прозвучать світові хіти. Звичайно, цим артистам під силу складні арії з опер, проте під час концерту 21 вересня вони виконають популярні пісні, розраховані на широкий загал. Певен, якщо людям це сподобається, вони захочуть відвідати філармонію та послухати класику. Починаючи із жовтня, у нас буде графік концертних виступів, у них братимуть участь і запрошені артисти — ми обов’язково це анонсуватимемо. За згаданих нелегких умов, у яких перебуває філармонія, приміщення для виступів наших артистів надає обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя — його директор Олексій Андрієнко завжди йде назустріч. Окрема подяка директору Полтавського музичного училища Миколі Демченку, котрий також надає нам приміщення для проведення камерних концертів. На жаль, поки що не можемо потрапити в інші зали, хоч і цим двом наразі дуже раді. У травні кілька днів підряд наші колективи виступали на Театральній площі. Нині такий час, що потрібно завойовувати глядача. Битися за нього.

 

Газета "Вечірня Полтава

Популярні сторінки

Останні сторінки

Важливі посилання