logo tourism

  • 1 snigova
  • 1 gruden 18
  • макет афіші 60 років більськ
  • макет конфер більськ фен

Увічнення пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 рр. на Полтавщині

. Опубліковано у Оперативна інформація

Голод в Україні 1932 – 1933 рр. – не історична минувшина, а проблема нашої історії. До кінця 80-х років минулого століття ця тема замовчувалась. І лише зі здобуттям Незалежності України розпочалося її активне дослідження. Науковцями Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського проведено ряд наукових конференцій, “круглих столів” з питань вивчення та дослідження Голодомору 1932 – 1933 рр. Видано збірник наукових статей, де окремими розділами увійшли результати дослідження цього страхітливого геноциду українського народу.

Музеєм проводилися наукові експедиції в райони області по дослідженню теми голодомору – 1933. Ці дослідження підтвердили першопричини голоду, серед яких були:

- закриття всіх державних і кооперативних магазинів і вивіз товарів;
- повна заборона на всі види торгівлі;
- негайне закриття видачі всіх кредитів і авансів, та вимога термінового їх погашення;
- позбавлення права на виїзд з села;
- додаткові податки.

А ще – найстрашніше: насильницьке вилучення в населення всіх без винятку продуктів харчування. Померлих спочатку ховали на сільських цвинтарях. А коли була велика смертність, це робити забороняли, щоб масштаби голоду не були такими очевидними. Тоді ховали на подвір’ях, або у садках. Коли не вистачало на це сил, померлих просто скидали у погріб та запустілі колодязі. Колгоспників, які мали коней, підряджали, щоб вони раз на день проїздили селом, збираючи померлих. Відвозили їх частіше у балку за селом, бо ховати було нікому. Ось чому на сьогоднішній день збереглося мало відомих могил.

З пропозицією увічнити пам’ять безневинно померлих жертв Голодомору 1932 – 1933рр. виступив Український фонд культури. За старим козацьким звичаєм було вирішено нагорнути курган – своєрідний символ скорботи. Ініціатори поставили одну з вимог – насипати курган необхідно на найродючішій землі. Був оголошений всеукраїнський конкурс на краще місце для меморіалу. Оргкомітет побував у різних куточках України, чимало оглянув і віддав перевагу “окрайцю полтавського чорнозему” під Лубнами, містом більш ніж 1000-літньої славної історії, побіля Мгарського Преображенського монастиря.

У вересні 1993 року було закінчено будівництво пам’ятника під Лубнами, на Зажур Горі, в пам’ять убієнних Голодомором 1932 – 1933 рр. Його автор – архітектор О.Ігнащенко.

Страхітливий соціальний експеримент був спрямований на знищення цілого народу, бо той народ мав власний хліб і беріг одвічні традиції. При підготовці і виданні матеріалів до Полтавського тому Зводу пам’яток історії та культури України по населеним пунктам Новосанжарського, Решетилівського, Великобагачанського, Диканського, Лохвицького, Семенівського, Пирятинського, Гадяцького, Глобинського районів та м. Комсомольськ, науковцями обстежено 126 місць поховань жертв Голодомору 1932 – 1933 рр. та 166 пам’ятних знаків жертвам Голодомору 1932 – 1933 рр. Станом на листопад 2015 року в області виявлено 386 місць масових та одиночних поховань жертв Голодомору, встановлено 470 пам’ятних знаків.

Так, завдяки опитуванню місцевих жителів с. Заруддя Кременчуцького району, вдалося встановити, що в селі померло від голоду 105 чоловік. Ініціативна група на чолі з колишньою жителькою села, Ганною Тимофіївною Капустян, організувала збір коштів, на які встановлено гранітний обеліск з написом: «Мученикам 1933-го від нащадків, яким повернуто право на пам’ять».

В селах Заруддя, Бондарі, Пришиб Кременчуцького району на кладовищах встановлені пам’ятні знаки на місцях захоронення померлих під час голодомору, а в селі Пришиб, в центральній частині старого кладовища, на місці поховань померлих від голоду 389 селян споруджено гранітний обеліск, увінчаний хрестом.

Увічнена пам’ять померлих від голодомору і в інших районах та містах області. Так, у м. Глобине, в старій частині кладовища, на місці захоронень насипано земляний курган, на якому встановлено металевий хрест.

У селі Романівці Глобинського району від голоду померло 480 жителів. На місці захоронень в старій частині кладовища на кошти місцевих жителів встановлена стела з чорного полірованого граніту, увінчана хрестом.

З джерел відомо, що в селі Андріївці Машівського району померло з голоду півсела, а в селі Щербані, що під Селещиною, вимерло майже все село. Залишилися лише горбики від могил. В самій же Селещині померло від голоду більше 200 чоловік, та ще й чужі люди, які йшли до залізничної станції в надії потрапити до міста Полтави і вижити, але падали замертво по дорозі, і хоронили їх разом з селещанами.

У селі Івонченці Полтавського району Гулій Надія Арсеніївна (1917 р.н.) розповіла, що у її батька було 13 дітей, з них живими залишилося лише троє.

В с. Лисівці Новосанжарського району знаходиться братська могила, в якій поховані малолітні діти, що померли від голоду. В наш час на могилі встановлено обеліск з нержавіючої сталі з прізвищами померлих.

В м. Миргороді, на Личанці, біля церкви, знаходиться братська могила дітей, що померли від голоду в патронаті в 1933 р., а по вул. Єрківській, 33 на місці будинку, в якому розташовувався дитячий притулок, де померло багато дітей, встановлено меморіальну дошку.

Слід відзначити, що у Козельщинському районі у 2007 році на 68 селах майже на кожному цвинтарі в пам’ять про убієнних встановлені обеліски з гранітної крихти з написом: «Ще й досі блукають їх душі, як тіні, і хліба шукають по всій Україні».

Пам’ятні знаки встановлені в основному на сільських кладовищах в пам’ять про померлих від голоду. А самі братські та одиночні могили знаходяться на старих кладовищах, від них залишились лише горбики, зарослі травою.

У 2008 р. видано обласний том Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років в Україні.

У науково-дослідному методичному відділі музею формується картотека, в яку заносяться прізвища померлих від голоду по всіх районах області.

Проходять роки. І все менше стає очевидців трагедії Голодомору – 1932-1933 років, які можуть засвідчити ті події. Але музеї, їх експозиції, наукові архіви збережуть для людства пам’ять про цю страшну трагедію.

Пам’ять про страшне минуле зобов’язує робити все належне, щоб така трагедія Голодомору 1932-1933 років не повторилася ніде й ніколи в світі. Під час експедицій науковими співробітниками науково-дослідного методичного відділу були обстежені населені пункти Полтавської області з метою виявлення місць поховань померлих під час Голодомору 1932 – 1933 рр. та пам’ятних знаків, які споруджені в пам’ять про страшну трагедію народу.

Назва району Кількість місць поховання Кількість пам’ятних знаків
Великобагачанський 13 11
Гадяцький 16 37
Глобинський 23 11
Гребінківський 9 13
Диканський 10 22
Зіньківський 6 34
Карлівський 8 7
Кобеляцький 16 9
Козельщинський 45 25
Котелевський 31 7
Кременчуцький 16 46
Лохвицький 15 20
Лубенський 10 26
Машівський 25 9
Миргородський 4 19
Новосанжарський 16 28
Оржицький 6 13
Пирятинський 4 20
Полтавський 3 46
Решетилівський 4 9
Семенівський 24 7
Хорольський 18 14
Чорнухинський 5 13
Чутівський 25 11
Шишацький 28 11
Комсомольськ м. 1 1
Кременчук м. 2 -
Лубни м. 1 -
Миргород м. 1 -
Полтава м. 1 1
Всього: 386 470

Всього:                                                                             856

Популярні сторінки

Важливі посилання