logo tourism

  • 220219
  • pori-roku-bogdana-pivnenko1
  • IMG-5541047fe46ec9ed980993188457ab64-V
  • афіша Кочубеївскі  скарби.11JPG

Байрак Олена Миколаївна

. Опубліковано у Оперативна інформація

000014

Байрак Олена Миколаївна

(7.08. 1957 – 3.02. 2018)

«Хай роки свою домінанту

уперто диктують. Однак

Смерті нема в таланту,

З ним вічно безсмертя

знак!»

Ярослава Павлюк

Народилась у Полтаві у родині службовців. Тут у 1975 р. закінчила середню школу № 2. У 1976-1981 рр. навчалась на природничому факультеті Полтавського державного педагогічного інституту імені В.Г. Короленка, де пройшла шлях від студентки, асистента кафедри ботаніки до доктора біологічних наук (2001), професора (2003), ініціатора створення та першого завідувача кафедри екології та охорони довкілля (2001-2006). У 1987 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Лишайники Лівобережної Лісостепової України», у 2001 р. – докторську дисертацію на тему «Фіторізноманітність Лівобережного Придніпров’я».

Від 2006 р. Олена Миколаївна переїхала до Києва, де рік працювала в Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка НАН України провідним науковим співробітником відділу ландшафтного будівництва, а з 2007 по 2010 рр. – заступником директора з наукової роботи Наукового Центру екомоніторингу і біорізноманіття мегаполісу НАН України. Від 11 вересня 2010 р. обіймала посаду директора Центру заповідної справи, рекреації та екологічного туризму, а з 2012 р. і до останніх днів свого життя була завідувачем кафедри заповідної справи Державної екологічної академії післядипломної освіти.

З початку 90-х років тісно співпрацювала з Міжвідомчою комплексною лабораторією наукових основ заповідної справи Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного НАН України і Міністерства екобезпеки України. Брала участь у створенні понад 150 природно-заповідних об’єктів Полтавської області, завдяки чому площа заповідних територій збільшилась майже в десять разів. Здійснювала моніторинг рослинного світу заповідних об’єктів.

Напрямки наукових досліджень О.М. Байрак різнопланові: ліхенологія, флора та фітоценологія, геоботаніка, екологія, заповідна справа, созологія, дендрологія та паркознавство, екологічна освіта та виховання. Сформувала власну наукову школу. Під її керівництвом захищено вісім кандидатських дисертацій зі спеціальностей «Ботаніка» та «Екологія».

Автор понад 300 наукових та 50 навчально-методичних публікацій, в тому числі 15 монографій, підручника «Біологія» для вищих навчальних закладів, навчальних програм і посібників, статей у фахових виданнях, збірниках матеріалів конференцій, буклетів, проспектів, календарів. Широко відомі її книги про поширення рідкісних рослин, рослинний світ і біорізноманіття заповідних територій Полтавщини: «Заповідна краса Полтавщини» (1996), «В гаю заграли проліски» (1994, 2001), «Еталони природи Полтавщини. Розповіді про заповідні території» (2003), «Атлас рідкісних і зникаючих рослин Полтавщини» (2005), «Парки Полтавщини: історія створення, сучасний стан дендрофлори, шляхи збереження і розвитку» (2007). Остання праця науковця – «Моє улюблене дерево. Автобіографічний нарис», присвячена гінкго дволопатевому, побачила світ у 2017 р.

Олена Миколаївна засновниця серії науково-популярних видань «Видатні дослідники та природоохоронці України», в якій за період з 2011 по 2016 рр. вийшли п’ять книг, присвячених відомим ученим-ботанікам. Тут з 2012 р. у запровадженій нею серії видань «Національна екомережа і природно-заповідний фонд України» побачили світ шість вишуканих книжок, серед яких дві про заповідні об’єкти Полтавщини.

З дитинства полюбляла музику, згодом виявились композиторські здібності. Закінчила Полтавську дитячу музичну школу №1 по класу фортепіано, а в 16 років самотужки опанувала ще один музичний інструмент – гітару, що стала її вірною супутницею на все життя, яке було завжди наповнене музикою і піснями. Стала організатором і керівником вокально-інструментального ансамблю «Емпіреї» (1976-1979), співала в народному хорі «Калина» Полтавського державного педагогічного інституту імені В.Г. Короленка, заснувала ансамбль політичної пісні «Факел» (1980), була членом вокальної групи «Джерело» природничого факультету інституту (1987-1991). Їй належать слова та музика більш як 50 пісень про природу, зібраних на тематичних дисках: «Вишукані квіти», «Намалюй мені степ», «Старинный парк», «Мелодії цвітіння», які вона майстерно виконувала, адже мала абсолютний музичний слух та неповторний голос. Любов до природи Олена Миколаївна подавала не тільки у віршах і піснях, а й у фотографіях і відеофільмах про раритети флори Полтавщини, екзоти Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України, Устимівський та Криворудський дендропарки тощо.

Олена Миколаївна була щирим другом і помічником Полтавського краєзнавчого музею. Надавала консультації науковцям відділу природи, поповнювала ботанічну колекції музею, дарувала свої наукові доробки. Запам’ятались численні презентації книг, наукові конференції, семінари організовані О.М. Байрак, учасниками яких були й співробітники відділу природи музею, і які проводились у стінах цієї установи.

У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського створено іменний фонд О.М. Байрак, який на сьогодні нараховує близько 500 одиниць. До його складу увійшли ботанічні збори, наукові праці, документи, альбоми з фотовідбитками, особисті речі інше.

Олени Байрак, самобутньої та непересічної особистості, вже немає з нами, але добрі справи, здійснені нею, живуть.

Популярні сторінки

Останні сторінки

Важливі посилання