Місце садиби родини Петлюри

. Опубліковано у Шляхами Петлюри

 

IMG 24118

Симон Васильович Петлюра народився 10 травня 1879 року в сім’ї полтавського міщанина і зріс в оточенні української родини з мі

цно закоріненими традиціями родинної любові, пошани, віри і вірності. Петлюра змінив своє ім’я Семен, дане при народженні, на Симон — на честь видатного революціонера Сімона Болівара.

Рід Петлюри походив з козаків Запорізької Січі. Отаманом Платнирівського куреня Січі Запорізької в 1775 році був його предок – Остап Петлюра, який служив під началом гетьмана Петра Калнишевського.

Брат Остапа – Симон – був дяком, вчив грамоті дітей на Січі. А коли москалі увірвалися в Січ, він з дітьми, плавнями, втік до Самарського монастиря. Звідти він допомагав Семенові Гаркуші розбивати суворовські каральні загони. Син Остапа – Омелько розмальовував ікони Самарського Запорізького Собору. А коли у Павлограді було засновано кінний завод, то Омелько пішов доглядати коней. Ось тут і Павло виріс – дід Симона Петлюри, який теж працював на кінному заводі. Але потім чимось не догодив начальству, все покинув, купив двоє коней і поїхав степом на північ. Оселився у Полтаві, став міщанином. Його дружина Ганна Чоловська (із роду священиків), овдовівши пішла в чернецтво, прийняла ім’я Антонїї, перебувала в монастирях Полтавщини, згодом у Свято-Покровському монастирі коло Феодосїї, де і померла в сані ігумені. Василь Павлович Петлюра – батько Симона, народився в 1840 році. Успадкував від батька ізвозне підприємство, розширив «кінну біржу», мав три виїзди та двох найманих візників. Обслуговував весілля, похорони, поїздки адміністративних осіб поза межами Полтави, екскурсійні маршрути. Сім’я Петлюри – чотири сини та п’ятеро дівчаток (три померли в дитинстві) виростали в українській духовно-побутовій атмосфері, були ревними віруючими, шанувальниками української народної пісні. Мати Петлюри – Ольга Олексіївна з роду козаків, що жили на околиці Хрестовоздвиженського монастиря в Полтаві. Її батько, по давній козацькій традиції, коли овдовів, постригся в ченці, прийняв ім’я Аркадія і помер в сані ієромонаха в Київському Іонійському скиті.

Сім’я жила в старому трикімнатному будинку на вулиці Загородній. Будинок одноповерховий, дерев’яний, обложений цеглою, критий бляхою. На подвір’ї знаходився літній будинок, сарай, колодязь та відхідник Після смерті батьків в будинку до 1937 року проживали сестри Петлюри Феодосія та Марина. Після їх смерті (розстріляні більшовиками) в будинку ніхто не жив. Будинок був надто запущений, бо люди боялись, не те що підходити до нього – навіть дивитися здалеку, щоб не накликати біду.

В 1960 році будинок взагалі знесли, щоб позбутися навіть безмовного свідка величі Симона Петлюри. У 2007 році зруйнували останню будівлю на обійсті Петлюр.

 

Petliury's family estate

Simon Petliura was born on May 10, 1879, in a family of Poltava burghers and grew up in an environment of a Ukrainian family with firmly rooted traditions of family love, respect, faith and loyalty. Petliura changed his name to Semyon, given at birth, to Simon - in honor of the prominent revolutionary Simon Bolivar.

The genus Petliura came from the Cossacks of Zaporozhye Sich. Ataman Platnirivsky Kuren Sich Zaporizhzhya in 1775 was his ancestor - Ostap Petliura, who served under the command of Hetman Petr Kalnyshevsky.

Brother Ostap - Simon - was a deacon, taught the literacy of children in Sich. And when the Muscovites broke into Sich, he and his children, swimming, fled to Samara Monastery. From there he helped Semenko Garkushy to break the Suvorov punitive detachments. The son of Ostap - Omelko painted the icons of Samara Zaporozhye Cathedral. And when a horse factory was founded in Pavlohrad, Omelyko went to look after horses. Here and Paul grew up - grandfather Simon Petliura, who also worked at the horse factory. But then something did not please the authorities, all left, bought two horses and drove to the steppe to the north. He settled in Poltava, became a burgher. His wife, Anna Cholovska (of the priests), widowed went to the monasticism, took the name of Antony, was in the monasteries of Poltava region, and later in the Holy Protection Monastery near the Feodosia, where he died in Seni Abbess. Vasily Pavlovich Petliura - Simon's father, born in 1840. Inherited from his father and dance company, expanded the "equestrian exchange", had three departures and two hired cabs. Served weddings, funerals, trips of administrative persons outside Poltava, sightseeing tours. The family of Petliura - four sons and five girls (three died in childhood) grew up in the Ukrainian spiritual and everyday atmosphere, were zealous believers, admirers of the Ukrainian folk song. Mother Petliura is Olga Alekseevna from a sort of Cossacks who lived on the outskirts of the Cross Monastery in Poltava. Her father, according to the ancient Cossack tradition, when the widow, was wound up in a monk, took the name Arkady and died in a sledge hieromonk in the Kievan Ionian Skete.

The family lived in an old three-room house on the street Zagorodniy. One-storey house, wooden, covered with brick, covered with a tin. In the yard there was a summer house, a shed, a well and a vent. After the death of parents in the house until 1937, sisters Petliura Feodosiya and Marina lived. After their death (shot by the Bolsheviks) nobody lived in the house. The house was too open, because people were afraid, not something to approach it - even to look from afar, not to cause trouble.

In 1960, the house was demolished in general, in order to get rid of even the silent witness of the greatness of Simon Petliura. In 2007, the last building was destroyed on Petliur's estuary.

Популярні сторінки

Важливі посилання