Повернення в Україну

. Опубліковано у Шляхами Петлюри

IMG 24818

Звільнившись, Петлюра вирішив не випробовувати долю, а тікати за кордон. Восени 1904, змінивши ім'я та прізвище на Святослав Таґон, разом з Понятенком перебували в районі Крем'янця, потім були нелегально переправлені через кордон. Згодом виїхав до Львова, де на той час розташовувався Закордонний комітет РУП. Із березня по жовтень 1905 року редагував партійний часопис «Селянин», співпрацював у «Літературно-науковому віснику», «Записках НТШ»«Волі». У грудні 1904 року на конференції РУП у Львові виступив проти об'єднання зРосійською соціал-демократичною робітничою партією (РСДРП). Декілька місяців навчався на університетських курсах українознавства. Налагодив контакти з Іваном ФранкомВолодимиром Гнатюком та провідниками місцевих українських партій.

Після оголошення в жовтні 1905 політичної амністії в Російській імперії повернувся додому. Працював у «Громадській думці», після її заборони — у газеті «Рада». На II з'їзді РУП, на якому партія отримала нову назву — Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП), був обраний до її Центрального комітету. Тоді ж увійшов у конфлікт з одним із лідерів партії Володимиром Винниченком, переконавши з'їзд не обирати того на посаду редактора центрального друкованого органу через «нестійкість», «богемність» і «політичні хитання». Зрештою Винниченко не був обраний делегатами[10]. Від цього моменту між ними починається тривала боротьба

У січні 1906 разом із Миколою Поршем та Прокопом Понятенком виїхав до Санкт-Петербурга редагувати центральний орган партії щомісячник«Вільна Україна». Після випуску шести випусків видання припинилося, а Симон влітку 1906 року повернувся до Києва. З липня 1906 року — секретар київського щоденника «Рада», від літа 1907 до 1908 року — співредактор легального соціал-демократичного часопису «Слово»

 

Return to Ukraine
Having freed himself, Petliura decided not to try the fate, but to flee abroad. In the autumn of 1904, having changed his name to Svyatoslav Tagon, together with Ponyatenko were in the Kremenets area, then they were illegally transported across the border. Subsequently, he traveled to Lviv, where at that time the Foreign Committee of the RUE was located. From March to October 1905 he edited the party magazine "Peasant", collaborated in the "Literary and Scientific Herald", "Notes of the NTSh", "Will". In December 1904, at the RUE conference in Lviv, he opposed the association with the Russian Social-Democratic Workers' Party (RSDLP). He studied for several months at university courses in Ukrainian studies. Having established contacts with Ivan Franko, Volodymyr Hnatyuk and leaders of local Ukrainian parties.

After the declaration in October 1905 of a political amnesty in the Russian Empire, he returned home. Worked in "Public Opinion", after its ban - in the newspaper "Rada". At the II Congress of the RUE, on which the party received its new name, the Ukrainian Social-Democratic Workers' Party (USDRP), was elected to its Central Committee. At the same time, he came into conflict with one of the leaders of the party, Volodymyr Vynnychenko, convincing the congress that he would not elect a post as editor of the central press agency through "instability", "bohemianism" and "political upheaval". In the end, Vynnychenko was not elected delegates [10]. From this moment on, a long struggle between them begins

In January 1906, together with Nicholas Porsche and Prokop Ponyatenko, went to St. Petersburg to edit the central body of the party monthly "Free Ukraine". After the release of six issues the publication stopped, and Simon returned to Kiev in the summer of 1906. Since July 1906 - the secretary of the Kiev diary "Rada", from the summer of 1907 to 1908 - co-editor of the legal social-democratic magazine "Word"

Популярні сторінки

Важливі посилання