Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського

Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського

 

Полтавський краєзнавчий музею імені Василя Кричевського заснований у 1891 р. за рішенням Полтавського губернського земського зібрання з ініціативи визначного ученого, професора-ґрунтознавця В. В. Докучаєва. Основним напрямком його діяльності було визначено природничо-історичний, що і відбилося у назві новоствореної установи – «Природничо-історичний музей Полтавського губернського земства». Основу колекції закладу склали зразки ґрунтів, гірських порід та гербарій, зібрані Докучаєвською експедицією  на території губернії в ост. чв. ХІХ століття. Значний вплив на формування музейної колекції та становлення закладу як наукової установи справила передача 1906 р. до його складу зібрання приватного музею К. М. Скаржинської – понад 20 тисяч експонатів та 4 тисячі томів наукової бібліотеки. Впродовж 1894 – 1913 років завдяки зусиллям полковника П. П. Бобровського було сформовано народознавчу колекцію – збірку старожитностей та предметів мистецтва і побуту народів країн Близького Сходу, Ірану, Індії, Індонеії, Китаю, Японії, зібрано колекцію предметів давньоєгипетського мистецтва. 1915 р. Полтавська єпархія подарувала музею зібрання старожитностей Полтавського єпархіального давньосховища – унікальну збірку церковної старовини історичної Полтавщини.

Первісно музей розташовувався у приміщенні флігеля на подвір’ї Полтавського губернського земства. У 1902 – 1908 рр. за проектом В. Г. Кричевського у Полтаві було збудовано новий земський будинок, у стилі українського модерну на мансардному поверсі якого розташувався музей. Із 1920 року будинок повністю було передано під музейні експозиції та колекції.

Із історією музею пов’язано чимало відомих як у вітчизняній, так і світовій науці імен. У різні роки тут працювали біолог М. О. Олеховський (1855 – 1909), етнограф і археолог І. А. Зарецький (1857 – 1936), орнітолог М. І. Гавриленко (1889 – 1971), археолог і мистецвознавець В. М. Щербаківський (1876 – 1957), етнограф і мистецтвознавець Н. Х. Онацький (1875 – 1940), поет М. Г. Філянський (1873 – 1938), етнограф та архітектор К. В. Мощенко (1876 – 1963), археолог М. Я. Рудинський (1887 – 1958). З музеєм тісно співпрацював визначний учений-природознавець, перший президент Всеукраїнської Академії Наук В. І. Вернадський (1863 – 1945).

Перед початком тимчасової гітлерівської окупації Полтави частина експонатів була евакуйована до Уфи та Тюмені, однак більшість залишилася в місті. 1941 – 1943 рр. заклад працював і виконував свої функції як музейна установа, зберігаючи та примножуючи історичну пам’ять Полтавщини. Діяла експозиція, а науковці таємно від німецької влади здійснювали пошук нових експонатів та поповнення ними фондової збірки. З початком наступу радянських військ та визволення Полтавщини частина музейної колекції була вивезена окупантами до Німеччини, а сама будівля у вересні 1943 р.  підпалена. Після триденної пожежі залишилися лише стіни унікального будинку і невелика частина зібрання.

Після війни експозиція відновлена у приміщенні флігеля. Комплектування фондів розпочалося у перші ж дні після визволення Полтави з вересня 1943 р. 20 тисяч експонатів було зібрано на згарищі, організовувалися експедиції зі збору матеріалів, пов’язаних із нацистською окупацією Полтавщини. Повернулась евакуйована до Уфи та Тюмені частина збірки, поступово було розшукано та повернуто частину вивезених до Німеччини цінностей. 1964 року закінчено відбудову основного приміщення музею і відкрито нову експозицію.

Сьогодні фондові збірки нараховують близько 300 тисяч одиниць зберігання. Це - колекції полтавської народної вишивки, ткацтва, килимарства, речей культового призначення; археологічні, нумізматичні, природничі. Серед раритетів-взірці давньоєгипетської старовини, пам’ятки античного і східного мистецтва, козацькі старожитності.

Заклад – учасник багатьох міжнародних виставок у Німеччині, Італії, Болгарії, Індії, Австрії, Польщі та ін. країнах.

Музей нагороджено Дипломом Міністерства культури України за кращу науково-дослідну та видавничу роботу, він одержав першу премію ім. Д. І. Яворницького, учасник та дипломант І Всеукраїнського музейного фестивалю.

У різні періоди музей носив назви: Природничо-історичний музей Полтавського губернського земства (1891 – 1917), Полтавський народний музей (1917 – 1920) Центральний Пролетарський музей Полтавщини (1920 – 1927), Полтавський державний музей ім. В. Г. Короленка (1928 – 1930), Полтавський Державний музей (1931 – 1941), Державний обласний історико-краєзнавчий музей (1943 – 1964), Полтавський краєзнавчий музей (з 1964 р.).

Сьогодні музей активно працює. Діє та оновлюється експозиція, проводяться наукові дослідження маловідомих чи заборонених раніше сторінок історії. Ведеться активна виставкова і видавнича діяльність.

 

Укладач В.О. Мокляк, заступник директора

Полтавського краєзнавчого музею

імені Василя Кричевського, заслужений

працівник культури України


Друк   E-mail