Активна участь в Українському русі

Активна участь в Українському русі

У 1908—1910 проживав у Петербурзі. Під час життя у місті брав активну участь в українському русі, зумів домовитись про запровадження в журналі «Мир» українського відділу. Виступав під час відзначення 50-річчя роковин смерті Тараса Шевченка в залі Дворянського зібрання на Михайлівській площі. Був присутній на похованні товариша, авіатора Лева Мацієвича, поклав вінок з україномовним написом на синьо-жовтій стрічці.

На початку 1911 переїхав до Москви, де його чекала Ольга Більська — полтавка, студентка Московського університету. Їхнє знайомство відбулося на вечірці українського земляцтва наприкінці 1908 року і переросло у роман, який закінчився шлюбом (цивільним з 1910 і зареєстрованим 1915 року). 1911 року в подружжя народилась донька — Леся Петлюра (1911—1941). Петлюра влаштувався рахівником у товаристві убезпечення «Россия». Незабаром на кошти українських громад заходився видавати журнал «Украинская Жизнь» (1912—1914). Поступово з пересічного рахівника і журналіста перетворився на відомого громадського діяча. Федір Корш передрікав йому світову славу:

« Українці самі не знають, кого вони мають серед себе. Вони гадають, що Петлюра — видатний редактор, патріот, громадський діяч тощо. Це все правда, але не ціла правда. Петлюра — безмірно вищий за те, що про нього думають. Він — з породи вождів, людина із того тіста, що колись, у давнину, закладали династії, а за нашого демократичного часу стають національними героями… Буде він вождем народу українського. Така його доля. »

Під час Першої світової війни своє ставлення до війни виклав у статті-відозві «Війна і українці». У цій публікації доводив, що українці лояльно виконують свій обов'язок перед Російською державою і висловлював надію, що в майбутньому ставлення влади до українського питання зміниться.

На початку 1916 добровільно вступив на службу до Всеросійського Союзу Земств, перебував на посаді Уповноваженого Головного Всеросійського Земського З'їзду, Голови Контрольної Колегії Земського Союзу на Західному фронті. Того ж року з сім'єю поселився в Мінську, де перебував штаб Західного фронту. Після повалення самодержавства Петлюра виступив ініціатором та організатором проведення в Мінську українського з'їзду фронту (квітень 1917), на якому він був обраний головою української фронтової ради, а та, у свою чергу, делегувала його на I Всеукраїнський військовий з'їзд (5–8 травня 1917) в Києві.

Active Participation in Ukrainian Rus

In 1908-1910 he lived in St. Petersburg. During his life in the city took an active part in the Ukrainian movement, he managed to arrange the introduction of a Ukrainian department in the magazine Mir. Speak during the celebration of the 50th anniversary of the death of Taras Shevchenko in the hall of the Noble Assembly on Mikhailovskaya Square. Attendance at the grave of a friend, aviator, Lev Makievich, put a wreath with a Ukrainian-language inscription on a blue-and-yellow ribbon.

At the beginning of 1911 he moved to Moscow, where Olga Bilskaya was waiting for him - Poltavka, a student at the Moscow University. Their acquaintance took place at the party of the Ukrainian community in the end of 1908 and turned into a novel that ended in marriage (civilian from 1910 and registered in 1915). In 1911, the daughter, Lesya Petlyura (1911-1941), was born in the marriage. Petliura found herself in the security company "Russia". Soon Ukrainian Ukrainians began publishing the Ukrainian Life magazine (1912-1914). Gradually, from an ordinary journalist and journalist, he became a well-known public figure. Fedir Korsh predicted him world fame:

"Ukrainians themselves do not know who they have among themselves. They think Petliura is an outstanding editor, a patriot, a public figure, and so on. That's all true, but not the whole truth. Petliura is immensely superior to what he thinks about him. He is of the breed of leaders, a man from that test, which once, in ancient times, laid the dynasty, and in our democratic time become national heroes ... He will be the leader of the Ukrainian people. That's his destiny. »

During the First World War, he described his attitude to the war in the article "Defense and Ukrainians". In this publication, he argued that Ukrainians are loyally fulfilling their duty to the Russian state and expressed the hope that in the future the attitude of the authorities to the Ukrainian issue will change.

In the beginning of 1916 he volunteered to serve in the All-Russian Union of Zemstvos, was on the post of Commissioner of the Main All-Russian Zemsky Congress, the Chairman of the Control Collegium of the Zemsky Union on the Western Front. In the same year, he settled with his family in Minsk, where the headquarters of the Western Front was located. After the overthrow of the autocracy, Petliura initiated and organized the holding of the Ukrainian Congress of the Front in Minsk (April 1917), where he was elected chairman of the Ukrainian Front Council, which, in turn, delegated him to the First All-Ukrainian Military Congress (5- May 8, 1917) in Kyiv.